М.
Підлили в лямпаду масла,
Щоб лямпада не погасла,
Щоб світила з неба, ясна,
Та на ясла.
Біля ясел — Мати Божа,
Мати Божа, Панна гожа,
Панна чистая, хороша,
Наче рожа.
В ясла глянула, розквітла,
І на мить немов осліпла,—
Стільки впало в очі світла,
Стільки срібла!
«Тепле — сіно, та не досить,—
Загорнути Його в коси-б…»
Теплу ніч у Бога просить
Йому Йосип.
Просиш, Йосипе, не всує —
Круторогі у хліву є,—
Нім — язик, та вухо чує:
Бог вартує.
Ось вони все ближче, ближче,
Сиві, гливі і які ще…
На дитину кожен дише,
Щоб тепліше…
Як лямпада повномасла,
Світить Панна чиста-красна.
Повні срібла, світять ясла.
Ноче ясна!
Прага, 1936