Світлана Балух: «Це справедливо, коли візуальна частина твориться нарівні з текстом»
Розмовляємо з українською ілюстраторкою про роботу над останньою книжкою та про нові віяння в ілюструванні дитячих книжок
– Задумом “Вовчика” було зробити повноцінну книжку-картинку, де буде не тільки текстовий наратив, але й візуальний. Як тобі працювалося в такому форматі?
– Дуже цікаво, із задоволенням. Мені подобається, коли є можливість не просто візуалізувати текст, а доповнювати його власними образами, дофантазовувати якісь несподівані деталі. Мені здається, що це й читача налаштовує увімкнути свою уяву.
– Чи вдалося втілити задумане?
– Сподіваюся, що так. Більш об’єктивно я зможу оцінити це лише згодом, але принаймні те, що хотілося вкласти в графічну частину, вдалося реалізувати.
– Сьогодні більшість українських ілюстраторів працюють за класичною схемою “текст-ілюстрація”. Водночас сучасні віяння повільно до нас дістаються. Я кажу про жанри на зразок графічного роману, згадані книжки-картинки, поп-ап… Книжка, де візуальна складова не доповнює текстову, а є однаково цінною чи домінує…
– Щодо причин, чому таких проектів мало – не впевнена, що настільки орієнтуюся в ситуації… Мабуть, просто ще недостатньо розсмакували. Зокрема книгу як арт-об’єкт. Це лише питання часу.
– У “Вовчикові” ім’я художника винесено на титулку поруч з іменем письменника. Це сучасна світова практика. Чи ти згодна, що так має бути з кожною книжкою?
– Мабуть, це справедливо, коли візуальна частина твориться нарівні з текстом. Але не настільки важливо, на якій саме сторінці це ім’я написане, важливіше – наповнення цієї книжки, чи захоче її взяти в руки читач.
– Чи відчуваєш ти у ставленні до ілюстратора в Україні певний ігнор, коли автор тексту – все, а автор ілюстрацій – річ “вторинна”?
– Ні з чим таким не стикалась – будь то ціла книжка чи сторінка в дитячому журналі. Хіба що інколи доводиться миритися з обмеженням ілюстрацій відносно тексту, за браком місця. Але я б не назвала це ігнором чи дискримінацією, це такі видавничі реалії.
– Над чим працюєш зараз?
– Зараз готуюся до нової книжки. Мені трохи важко відразу перемикатися з однієї теми на іншу, тому поки що переводжу подих і акумулюю енергію. Планую дещо цікаве.
Валентина Вздульська, інтерв’ю опубліковане на блозі “Казкарка”