Ірина Хомин: “Дитяча книга має бути саме отакою: доброю й конкурентноздатною, цікавою”
Які Ваші улюблені дитячі письменники, що працювали в царині християнсько-спрямованої дитячої літератури? Хто справив найбільше враження? Кого з них Ви читали в дитинстві, а кого відкрили вже в дорослому віці? На кого орієнтуєтесь у своїй творчості?
У дитинстві читати любила дуже багато, але от саме християнсько-спрямованої дитячої літератури не пригадаю. Мабуть, у той час її ще не було в такій різноманітності, як тепер. Чітко пам’ятаю Біблію для дітей, яку мені подарували на св. Миколая, та яка була для мене справжнім дотиком до тайни Слова Божого.
Серед теперішніх авторів, безперечно, можна виділити Бруно Ферреро. Планую перечитати більшість його книг, наразі до рук потрапила лиш одна. Дуже хороші відгуки про творчість Бруно Ферреро отримала від людей, чия праця безпосередньо пов’язана з дітьми.
Особливих орієнтирів щодо написання текстів не маю. Кожен автор має власний світогляд, завдяки якому, ніби крізь призму, доносить бажане до читачів. Неможливо знати мотивів і думок авторів, яких читаєш.
Святочні книжки – чи вони потрібні? Чому?
Безумовно – так! По-перше, святочні книги відкривають читачам суть самих свят, розповідають про події, пов’язані з тими чи іншими торжествами. У нашій країні, багатій традиціями, це також спосіб донести до читачів інформацію про звичаї. Та насамперед святочна книга – засіб зацікавити дітей біблійними чи християнськими моментами у контексті історії, хоча й у свій спосіб, наприклад – у манері казки.
А ваші улюблені святочні видання? На кого порадите нашим читачам звернути увагу?
Не можу назвати себе експертом у таких питаннях. Мені відомі принаймні два видавництва, які мають напрацювання в цій царині: «Свічадо» й «Братське».
Варто зауважити, що видавництво «Братське» має досить багато книг, що стосуються різних християнських свят. Тексти позаконфесійні. Тому насамперед я б радила читачам звернутися до каталогу цього видавництва. Варто зазначити, що у бібліотеках, де проводились великодні читання зі збіркою «На Великдень», працівники цікавились чи видавництво «Братське» має аналогічні книги про інші свята. А це люди, які переглядали в своєму житті чимало, тож знають потреби маленьких читачів.
А видавцям і перекладачам?
Видавці й перекладачі – це досвідчені професіонали своєї справи. Тож радити не беруся…
Як вписується спільне читання у побут сучасної родини? Чи практикуєте ви це у своїй родині?
Читання – це необхідність. У моїй родині завжди всі любили читати книги. Читала також і я. Доки не знала літер, мені казки зачитували. Або вигадували – мій батько, хоч і не є письменником, дуже любив видумувати всілякі історії, де головними героями були звірі. Проте усі ми читали різне, у кожного свої вподобання. Тому, кажучи про спільне читання, не варто узагальнювати.
Читання християнських книг або заохочення дітей до такого читання є потребою. Знання, які дають ці книги, формують моральні цінності, що не змінюються із плином часу, не реагують на з’яву якихсь нових тенденцій, що стають загальноприйнятими, але не є добрими. У житті людини із християнським сприйняттям світу на першому місці знаходяться стосунки із Богом. Тому батьки, які спонукають власних дітей до читання таких книг, насамперед прищеплюють їм отой пагін добрих вічних вартостей.
Наразі я не маю для кого проводити домашні читання, але коли виникне можливість, книга займе вагоме місце.
Яких дитячих християнських книжок бракує нині в Україні Вам особисто? А Вашій родині й релігійній громаді?
Це має бути книга, спрямована на загал, яка б несла в собі вічні цінності добра. Також це має бути книга конкурентноздатна – без застарілих образів, без архаїзмів і, бажано, без мотивації добрих вчинків прямим нагадуванням про покарання. Заради любові можна вчинити значно більше, аніж через страх. Тому має бути акцентовано на образі Бога як люблячого Батька. Можливо, я погано знаю ринок дитячої християнської літератури, і такі тексти є в достатній мірі. Однак дитяча книга має бути саме отакою: доброю й конкурентноздатною, цікавою.
Що дала Вам для особистого і творчого зростання участь у проектах в-ва «Братського»? Який з проектів запам’ятався найбільше і чим?
Для мене це нагода писати добрі речі. Проект «На Великдень» наразі єдиний, пам’ятатиму його, як думку про весну серед зимової холоднечі, коли писала текст.
Про яку – ще не написану чи не перекладену українською – дитячу книжку Ви мрієте, як читач?
Щоб була цікава й не залишала байдужою.
Які проблеми, на Вашу думку, найгостріше стоять перед українським релігійним книговиданням, особливо перед тими в-вами, що орієнтуються на роботу над художніми і дитячими книжками?
Цільова аудиторія, ринок, конкурентноздатність. Читач придбає книгу, яка є цікавішою за інші. Але досить часто покупці не знають про існування товару, тому необхідна грамотна реклама, поширення інформації як про видавництво, так і про книги. Потенційні покупці повинні знати, про що йдеться в книгах і де їх можна придбати. Велику роль відіграє використання соціальних мереж та інші заходи.
Побажання колегам 🙂
Бажаю, щоб цікава, серцю мила праця завжди приносила втіху.
…і читачам
Завжди знаходити в книгах щось близьке, корисне й захоплююче. І щоб після читання на душі ставало світло й радісно.
Розмовляла Зоя Жук